У практиці лікаря-дерматолога запальні захворювання шкіри /дерматити/ займають лідируючу позицію. Провідна причина виникнення захворювання найчастіше залишається невстановленою, проте важливу роль у їх розвитку відводять вірусним, бактеріальним агентам, не забуваючи про можливу алергічну та токсичну природу захворювання.

Основними факторами патогенного впливу при захворюванні є:

1. Стрес.
2. Контакт / термічний, хімічний, сонячний, алергічний, опік, відмороження/.
3. Проникнення / у кров надходить патоген через шлунково-кишковий тракт, дихальну систему, парантерально/

До специфічних симптомів, характерних для більшості дерматитів, незалежно від причини їх виникнення відносять:

1. Свербіж /пруриго/, інтенсивність якого залежить від сили подразнення нервових закінчень у дермі. Невідповідність інтенсивності пруриго і шкірних проявів /сильне свербіння при незначних висипаннях/ – ознака алергії при атопічному дерматиті. При контактному дерматиті свербіж у місці додатка патогена адекватний тяжкості пошкодження.
2. Почервоніння /еритема/ – обов`язкова при гострій формі захворювання і необов`язкова при хронічній.
3. Висипання /екзема/, морфологія та локалізація якого типова для конкретного дерматиту.
4. Ексудація. При гострих формах можливі ексудативні запалення з рясними виділеннями. При хронічних формах – ліхеніфікація /потовщення ділянок шкіри з грубим малюнком/, тріщини на шкірі та екскоріфції.
5. Лущення шкіри /десквамація/, зумовлене підвищеною сухість при дегідратації, недостатності сальних залоз.
6. Також можливі гіпопігментація та утворення везикул.

Додаткові симптоми мають значення при диференційній діагностиці конкретних дерматитів, їх виявляють при опитуванні, огляді, лабораторних дослідженнях, функціональних пробах.

Перебіг дерматиту можливий у гострій та хронічній формах.

Початок гострої форми характеризується раптовим виникненням свербежу, незначним підвищення температури тіла, можливо ринітом. У разі розвитку дерматиту, спричиненого вірусними або бактеріальними агентами, відзначають симптоми, характерні для основного захворювання, і висип у вигляді первинних елементів: папули, везикули, рідше – були. Для гострої форми дерматиту характерні загальні симптоми запалення помірної тяжкості /обмежене почервоніння, припухлість, болючість, порушення функції, локальне підвищення температури тіла.

При хронічному перебігу симптоми запалення стерті. На тілі виявляють вторинний висип, за типом якого можна прогнозувати наслідки захворювання:

1. Виникнення атрофії – несприятливий наслідок.
2. Струп, тріщини, лусочки, садна, виразки, ерозії – сумнівний результат.
3. Загоєння без сліду, гіперпігментація, дисхромія, депігментація, ліхеніфікація, рубець – сприятливий результат.

Принципи лікування.

Широкий спектр дерматитів різного етіопатогенезу, їх значна поширеність дали поштовх для розроблення безлічі схем лікування із залученням препаратів системної та локальної дії. І хоча на сьогодні універсальна схема лікування дерматиту не існує, важливою метою кожної з них є зменшення запалення – ключового прояву дерматиту. Вибір необхідного лікарського засобу визначає лікуючий лікар з урахуванням особливостей перебігу захворювання та індивідуальних якостей самого пацієнта.

Стратегія ведення такого хворого базується на трьох основних китах:

1. Комплексності діагностичних методів дослідження шкіри пацієнта і його організму з визначенням причин та патогенезу захворювання.
2. Багатофакторні впливи на ланцюги патогенезу, прояви захворювання та фонові захворювання організму.
3. Безперервності лікування до повної регенерації шкірних покривів.

Першочерговою рекомендацією щодо лікування є «ізоляція» потенційного фактора, який викликав захворювання; підбір адекватної дієтотерапії; фізіотерапевтичні метод лікування, а також корекція супутніх захворювань та патологічних станів.